Вірші на пожежну тематику.

Любі хлопчики й дівчатка,

 Слухайте, що каже татко:

«Сірників до рук не брати!

Бо згоріти може хата!»

І до мами прислухайтесь:

«Із вогнем, малі, не грайтесь!

Сірники – то не забава!

Гратись з ними – марна справа!»

Як побачиш – десь горить,

 Мусиш ти в ту саму мить

 До пожежників дзвонити,

Про пожежу сповістити.

 Вивчіть правила пожежні,

 Будьте завжди обережні.

Знає хай дитина кожна:

Жартувать з вогнем не можна.

Вірші про пожежників

На виклик пожежна машина летить,

 Сміливий пожежник в кабіні сидить.

Його телефон «01» люди знають,

 І в разі пожежі завжди викликають.

 *** Все в диму, все в куряві білій,

Дзвонять пожежні автомобілі.

Мчать наче буря, Тривожно свистять,

Міддю червоною каски блищать.

Каски розсипались і за хвилину

Швидко, як в казці, зростають драбини.

Люди в брезенті – один за одним

 Лізуть драбинами в полум’я й дим.

 Вірш про пожежу для дітей Козенята і вогонь

 Вогонь працював у Кози у печі —

Варив їй куліш, випікав калачі.

 Вона ж годувала щоранку малят —

Трійко біленьких своїх козенят.

Ось мамі вже з дому вирушать пора.

лишається в хаті сама дітвора.

Ми будем слухняні! — синок запевня.

Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники

 І вогник маленький пуска між тріски: —

Ану в як мами моєї, гори! —

І ось уже дим потягнув догори…

 Сердитий вогонь розходивсь, гоготить!

 Сестричка з найменшим сховались умить.

А брат не злякавсь: — сто — один подзвоню!

 Врятують пожежні і нас від вогню!

 — Алло! Загорілася хата в кози!

Адреса: Діброва, провулок Лози,

 А номер в нас другий. Скоріше сюди!

Мерщій порятуйте од злої біди!

 Спішили сусіди — Лисиця й Ведмідь,

 І заєць — відомий усім скорохід.

 І мчали в машині ген-ген із гори

Пожежні умілі і мужні — Бобри,

Вогонь не здавався, пручався, шипів,

Сердитий вогонь погасать не хотів

 – Не дуже він любить сидіть у печі,

Варити куліш І пекти калачі.

Пожежу згасили! Живі малюки.

І каже Бобер: — Не беріть сірники!

 -І мовить Коза: — Пам’ятайте завжди,

Що гра із вогнем приведе до біди!

Т.Коломієць

 *** Андрій Гагін

 ВОГОНЬ ПАЛАЄ ЯЗИКАМИ…

 Вогонь палає, язиками Горять палкі його вогні.

 Багаття з жовтими краями Гарячі промені стрімкі.

Мов до небес дістати хоче Палає, тягнеться у вись.

Щоразу сизий дим лоскоче Живе сильніше ніж колись.

 Зникає щось, бо догорає Тече!

 — Життя його як мить.

 Хвилини смутку теж зникають

 — Бо їх єство, також горить.

 Вірші про пожежу в лісі

Оля Стасюк «Лісова пожежа»

 Стояли сосни, як високі вежі,

Чорніли на оранжевому тлі.

Це вже не захід сонця був – пожежа,

 Велике лихо нашої Землі.

Тріщали граби і кущі ламались,

 Сріблястий попіл падав з гілля вниз.

Мале зайча, що у сільце попалось,

Останнім криком сколихнуло ліс.

Трава горіла. І палало листя.

Все спопеліло за два дні дотла.

Десь вдалині, під сонцем променистим,

 Холодна річка байдуже текла.

Тепер цей ліс – як чорна домовина

З хрестами сосен зверху, на горі.

 Стоїть собі він, пам`ятник Людині,

Мабуть, мільойонний на усій Землі.

Якщо вогонь іще малий

Чашкою води залий .

А якщо вогонь не згас і багато диму -

Вибігай з кімнати враз

Із дітьми малими.

Всіх, хто є у домі.

Швидше клич на поміч !

ІЗ СІРНИКАМИ ГРА - БУДЕ БІДА

Дуже люблять сірники

Розпалить вогонь в печі,

Всіх в кімнаті обігріти

І смачний обід зварити.

Та не люблять сірники,

Як беруть їх малюки,

В небезпечні ігри грають,

На дорослих не зважають.

І тоді страшна біда

Може статись, дітвора.

Вогонь добрий - стане злим,

Ви не впораєтесь з ним.

Загорівсь один сірник, -

А вже глянеш - все горить:

Гардини, меблі, іграшки...

Куди ховатись від біди?

А як вже сталася біда,

Себе рятуйте, дітвора.

Пощади злий вогонь не знає,

Вас ліжко й шафа не сховає.

Як ще слабкий вогонь і дим,

Залий водою, ковдру кинь.

Коли не впораєшся з ним,

Телефонуйте «101».

А сам швиденько утікай

І ще таке запам'ятай:

Коли хтось менший є в кімнаті,

Його з собою забирай.

Якщо багато диму у кімнаті

І важко дихати тобі,

Хустину швидко намочи

І рот, і ніс собі ти зав'яжи.

Ляж на підлогу -

Дим завжди вгорі.

Згадай, вхідні де двері,

І туди мерщій повзи.

Як загорівся одяг на тобі,

То з переляку ти не побіжи,

Його зніми або облий водою,

До стін, чи до підлоги притулись спиною.

Правила вивчайте, малюки,

І не беріть ніколи сірники.

Бо недалеко завжди до біди,